Левко Поперечный,
Эверетт .США
Сколько нам небо дарует чудес!
Люди же тянутся очень к земному...
Жить не землёю, а сводом небес,-
Значит всё видеть совсем по другому!..
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ой як добре,що навколо,
Бачу тих людей,що гинуть...
Щось сказав би їм про Бога,
Ой,куди ті люди линуть?
Дед Вася
2009-07-14 23:52:17
Учась без злобы говорить,-
Тихонько учимся любить!
А как научимся любить,-
С любовью будем говорить!
Бурлакова Наталья
2011-08-15 12:08:31
Добрый день, Левко Поперечный!Наткнулась на ваше стихотворение "Сердечный разговор". Пишу о докторе (Я-журналист), который придерживается мнения, что задушевная беседа даёт больному больше, чем лекарства и уколы. Подбирала к статье заголовок и вот вышла на Вас. Неплохо написано, мне понравилось. Спасибо за непредвиденную и мной и Вами помощь. Успехов и вдохновения!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.